Перипетії навколо конкурсного відбору на Євробачення-2011 тривають. Нагадаємо, що за результатами суботнього голосування перемогла у фіналі українського національного відбору Міка Ньютон. Проте через два дні деякі члени журі і деякі учасники вимагали визнати результати відбору недійсними. Повторний фінал запланували на сьогодні, 3 березня. “Хрещатик” вирішив познайомити читачів з учасницею конкурсного відбору Мікою Ньютон, вона ж Оксана Грицай. Тому зустрівся зі співачкою до суботнього фіналу, коли Міка не знала, що пройде відбір. За словами артистки, нині в її житті розпочався новий період, із продюсером Тимофієм Нагорним, якому передувала семирічна праця з колишнім продюсером Юрієм Фальосою. Міка сподівається, що цей період принесе нову якість її роботи, на що вона не шкодує ані сил, ані грошей.
Можна так довго йти до потрібних людей, що пісня коштуватиме триста тисяч доларів
— Нещодавно ти повернулася з Лос-Анджелеса, де зустрічалася з композитором Уолтером Афанасьєвим (автор саунд-треку до фільму “Титанік”). Розкажи про це детальніше.
— Так, справді. Тиждень тому отримала зі Штатів пісню Афанасьєва “Let it rain”, яка практично готова. Пісня дуже швидка, в ній задіяні цимбали та сопілка. Взагалі до 15 років я співала тільки українські пісні, а коли вже підписала контракт із Юрою Фальосою, то перейшла на російський репертуар, а згодом — на англійський.
— Що привернуло твою увагу під час роботи з Уолтером?
— Те, що він до роботи підходить дуже прискіпливо. Не дає спонтанно пісню і не змушує її одразу співати. Днів п’ять ми працювали разом у нього вдома, музикували, і лише на шостий передали пісню на слова. Хочу, щоб вона ввійшла у новий альбом і концерти.
— Погодься, на сьогодні не кожен артист може дозволити собі заокеанську поїздку. Тим паче, попрацювати із розкрученими музикантами — дороге задоволення...
— Зрозуміло, це не дешево і це не тариф українських композиторів. Але я можу сказати, що в російських композиторів Макса Фадєєва, Кості Меладзе тарифи на рівні американських. Відкрию таємницю: все залежить від промоутерів, які тебе зводять із потрібною людиною. Можна так довго йти, що пісня коштуватиме і триста тисяч доларів.
— А хіба наші композитори не можуть написати якісну музику?
— Якби могли, то мали б вже свої “Греммі” та інші світові музичні нагороди. Мені здається, у нас лінуються, і є такий момент, що люди не хочуть розвиватися. Хоча серед українських композиторів мені завжди подобався Руслан Квінта. Тому я з ним працювала і тепер продовжую працювати. Він написав мені перший альбом, який був успішним і став золотим. Нас довго з цим альбомом не брали на радіо, тому що думали, що це “неформат”.
— А тепер “формат”? Чи ти змінила свій стиль?
— Мені здається, що я кардинально не зможу змінитися. Сто відсотків, що залишатимуся такою, якою є, і буду в поп-році. Зрозуміло, що я росту, набуваю досвіду, в мене змінюються смаки. На мене вплинула Англія і Америка, де я вже працювала. Звичайно, що зараз у мене буде мікс і одного, й другого. Плюс буде щось своє. Мені потрібно трішки гітари, трішки драйву і трішки лірики, в якій я зможу показати свій голос, а-ля розплакатися на сцені.
На естраді нам не вистачає професійного підходу
— Чи маєш принципи в роботі?
— Так. Я не записуватиму пісню лише для того, щоб сказали, що я щось роблю. Краще випущу одну, але це буде настільки гарна пісня, яку любитимуть люди. Приємно, коли гуляю нерозфуфирена, а до мене підходять незнайомі і дякують за пісні. Для мене це означає, що наступна пісня має бути ще кращою. Я не повинна збавляти обертів. На жаль, дуже багато артистів, навіть топових, починають лінуватися. Тобто починають заробляти гроші, і у них уже немає часу для музикування. В світовій практиці не так: там артисти записують альбом, їдуть із ним у тури. Виступили і закрилися в студії писати наступний альбом. Артист може зникнути на рік-два. Але коли вони виходять із новим альбомом, ці два роки окупаються швидко, тому що вони створюють якісну музику.
— А в українській естраді якісної музики, на твій погляд, вистачає?
— На естраді нам не вистачає професіонального підходу і розуміння того, що музику потрібно робити не для того, щоб швидше заробити грошей і купити черговий будинок, а треба писати такі пісні, які житимуть через 40—50 років. Наприклад, за половину наших артистів, таких як “мусі-пусі”, “труси”, чи артистів, які трусять персами, мені соромно. Всі масово стали роздягатися. І соромно буде своїм дітям переповідати, що я виховувалася на такій музиці. А нині такої музики 90 відсотків.
— Твоя подорож до Сполучених Штатів не викликала бажання залишитися там для подальшої роботи?
— Якщо чесно, то ми там нікому не потрібні. Там дуже багато своїх хороших артистів. А щоб американці захотіли підписати контракт із російськомовними артистами, треба бути унікальним хоча б у чомусь. Адже маємо справи з мільйонерами, які не хочуть витрачати свій час і кошти на неякісний продукт.
Якщо глядач захоче, щоб я поїхала на конкурс, знаю, що не підведу
— Ще одна важлива подія в твоєму житті, окрім поїздки до Штатів, це підготовка до Євробачення. Чому в попередні роки не брала участі в конкурсному відборі?
— Для всього треба дозріти.
— А тепер готова?
— Так. Повністю. Тим паче, що маю, на мою думку, доволі непоганий професійний досвід. І якщо глядач захоче, щоб я поїхала на конкурс, знаю, що не підведу. В музичному плані я буду дуже прискіпливо готуватися. Точно, що фонограму пісні робитимуть у Європі. Треба, щоб ми були на рівні з усіма країнами. А головне — маємо виходи на європейські студії та на потрібних людей. Ми не люди з вулиці. Людей не обдуриш. І класно те, що в нас люди вміють переживати. І якщо все добре, але щось не пройшло, вони починають бунтувати. І мені хочеться, щоб усі артисти, які готуються до Євробачення, просто вийшли і заспівали. Але я наївно, по-дитячому, переживаю. Який би досвід я не мала, на яких майданах і залах не співала, але все одно переживаю. І це враховуючи, що ми співали в студії. Хочеться, щоб люди, які за мене вболівають, пораділи за мене. І побачили моє зростання. Щоб побачили, що я не деградую, а підіймаюся.
— Вітаю тебе з днем народження (5 березня.— Авт.). Наснаги тобі та творчого зростання. До слова, як плануєш відсвяткувати?
— Це сюрприз для мене. Тимофій і піар-менеджер Вероніка особисто зайнялися підготовкою мого 25-річчя. Запланували цілу програму. Я також готую для друзів сюрприз. Не можу вам зараз розповісти, щоб лишити інтригу. Насправді я не люблю, коли мені одній приділяють дуже багато уваги, тому хочеться так закрутити свято, щоб і інші гості свята не лишилися без уваги. Вероніка пообіцяла, що цього року королевою на вечірці буду не лише я.
