– Звідки береш сили, аби співати понад годину «наживо»?

– Коли співаєш, «наживо», відчуття не передати. Звідки й сили беруться, не знаю. Голос поки не сідав. Але була така історія, що через дві години після концерту я просто втратила голос. Я хрипло ледь вимовляла слова: «Юро, я не можу співати!». «Як, ти щойно співала?» А тоді після концерту мав відбутися прямий ефір на «М1». У таких випадках краще поставити фонограму або взагалі не виходити на сцену.

– Я бачила, як ти ласувала тістечками. Погладшати не боїшся?

– У мене такий ритм життя, що ці три тістечка мені не завадять, а навпаки – допоможуть. Я навіть іноді забуваю поїсти. Їм один раз на день – в обід. Я не надто охоча до їжі, але солодке додає мені сил. Коли прокидаюся, нічого не їм і не п’ю – ні чаю, ні кави. Не вживаю алкоголю і не палю. Дуже люблю фрукти. Можу їсти у необмеженій кількості персики, банани, виноград. Але один день можу «посидіти» на дієті. Займаюся аеробікою у спортивному клубі. А тепер ще й щодня по три години з 9.00 до 12.00 танцюю, адже знімаюся у фільмі «Гроші для дочки». Я граю дочку. Моя героїня – проста, але дуже сильна. Вона мріє гарно танцювати.

– Плануєш продовжувати кінокар’єру?

– Шоу-бізнес – це одне, а спілкування з акторами та режисерами – зовсім інше. Сподіваюся, мене й далі запрошуватимуть, і я із задоволенням буду зніматися. Улюблені кіноактори – Робін Вільямс, Джим Керрі, Ніколь
Кідман. Люблю комедійні ролі, бо у житті я – оптимістка. У школі мені завжди доручали читати байки. Коли виходила на сцену, усі просто падали зі сміху.

– Всіх цікавить, що там у тебе з «кадетом» Головіним?

– Він – мій добрий друг, талановитий актор, але нічого більше. Він дуже далеко – в Москві. Я ж – то в Києві, то в Лондоні, то на гастролях, а у нього – зйомки. Гадаю, що нормальні стосунки не можуть розвиватися в такому ритмі.

– Але ж у тебе є особисте життя?

– Це дуже важко. У мене є добрі друзі, які мені допомагають і з якими я проводжу свій вільний час. Але думати про особисте життя – важко. Дуже важко зрозуміти мою професію. Тому не всі чоловіки погоджуються бути з такою дівчиною, як я.

– У школі ти була «бойовою» дівчиною?

– Так, у п’ятому класі навіть била хлопців. Потім вони мені давали здачі,
коли підросли (сміється – ред.). Коли ми тепер зустрічаємося, вони кажуть: «Слухай, Міко, як ми всі тоді тебе боялися!». До сьомого класу мене боялися усі хлопці. Пам’ятаю, був урок української літератури. Хлопець, що сидів переді мною, почав діставати. Я його попросила: «Відчепися». Не дійшло. Тоді я встала, взяла його «за шкірку» і як шпурила. Хлопчик летів аж до дошки...

– Що вивчаєш у Лондоні?

– Вивчаю мову і беру уроки вокалу. Записуюся на студії. Вже записали альбом, працюю із промоутерами. Спілкуюся із радіо-ді-джеями. Інше життя, інша нація, інші люди, але мені там дуже подобається.
–
Любиш відвідувати модні тусовки?

– Ненавиджу. Я краще вдома посиджу. Не подобається мені уся ця бундючність. Оці теперішні «понти» терпіти не можу. Вони не для мене. Але іноді доводиться...

– Якось ти казала, що хотіла б стати юристом...

– Коли була маленькою, гадала, що стану юристом. У нас у сім’ї всі про це говорили. Але зараз я розумію, що сцена – це моє. Зараз ще додалося кіно. У дитинстві я також мріяла зніматися, але нічого спеціального для цього не робила.

– Пам’ятаєш, коли заробила перші гроші?

– Тоді, коли ходила колядувати. Також пам’ятаю, що на конкурсі у місті Городенка Івано-Франківської області мені подарували сто гривень. Я виграла гран-прі конкурсу.

– Фанати часто телефонують?

– Є один хлопець зі Львова. Не знаю, де він дістав номер телефону. Цей хлопець мені постійно пише вірші. Іншим фанатам я рідко відповідаю по телефону. Найчастіше спілкування між нами відбувається на моєму сайті.

Ольга ГНІДАН

Источник: http://www.molbuk.cv.ua/article.asp?art_id=26504