Ставши другим серйозним творчим “дітищем” продюсера Юрія Фальоси після Ані Лорак, Міка Ньютон відразу протоптала стежку до Москви, обравши столицю Росії основним ринком свого пісенного збуту. Про дитинство в Бурштині, що на Франківщині, українську мову та екстремальні види спорту Міка розповідала кореспондентові “ВЗ”.

  - Ми зі старшою сестрою завжди були самостійними, – казала Міка. – Зараз вона вчиться у військовому інституті, а я пішла у шоу-бізнес... Обидві професії унікальні в нашій родині. Мама, звісно, трохи жаліється, адже не очікувала такого від двох дочок. Тато багато працював, його ніколи не було вдома. Бабуся прищеплювала любов до читання, вчила молитися. Попри це, в мене дружні стосунки з батьками. Коли бачиш, як працюють твої батьки, то розумієш, що повинна робити так само. Від дев’ятого класу живу окремо. Тато поїхав зі мною до Києва лише на рік, потім зрозумів, що можна бути спокійним і повернувся назад. Довелося займатися самовихованням. Досі не люблю чекати і гаяти час. Навіть у перукарню приходжу з книжкою.

  - Що в тебе зараз “у роботі”?

  - Ми випустили два альбоми: один – російськомовний, інший – англомовний. Платівку з англомовними піснями повністю записували у Великобританії, на студії, в якій працювали Енріке Іглесіас, Шер, Брітні Спірс... Записати альбом там – було моєю дитячою мрією. Зараз мої шанувальники, а особливо земляки, чекають україномовного альбому.

  - Коли ж можна буде почути українську Міку Ньютон?

  - Я – молода прогресивна співачка. Якщо буду співати українською мовою, то хочу, щоб це було модно. Часто концертую в Донецьку чи Харкові. Хотілося б, щоб і тамтешня молодь сприймала мої пісні. До п’ятнадцяти років я співала лише українською і навіть випустила дитячий альбом “Кольорові сни”. Після того, як підписала контракт з російською компанією, треба було змінювати мову. Ми виходили на інший ринок.

  - Як поставилася твоя гуцульська родина до російськомовної творчості?

- Найбільше на мою україномовну програму чекає бабуся. Та родина сприймає мою творчість як роботу. Вони розуміють, що це шоу-бізнес. Вдома ми розмовляємо українською. Коли запронували контракт з Росією, я була змушена піти на цей крок. Спочатку було важко навчитися розмовляти російською мовою на рівні, бо я не мала навичок спілкування чи письма...

  - Використовуватимеш етнічні мотиви, які стають популярними останнім часом?

  - І в текстах, і в музиці я маю своє звучання, яке відрізняє мене від інших. Намагатимуся його зберегти. Не хочу працювати “для галочки”. Якщо записуватиму альбом українською, то хочу, щоб він вийшов не гіршим, ніж платівки “Океану Ельзи”, завдяки яким багато молодих людей полюбили українську мову. Їхні пісні слухали всі і “кайфували”, навіть у Росії. Мої пісні будуть у стилі поп-рок, dance…

  - Полюбляєш екстрим?

  - Нещодавно стрибнула з парашутом з висоти 4200 метрів. Зараз мене знову підбивають на цей божевільний вчинок. Я його не планувала, все вийшло спонтанно. Після того, як стрибнула, всі були шоковані: і тато, і продюсер. Люблю швидкість: їздити за кермом, лазерні бої. .. Я – спортивна дівчина. Як у житті, так і в музиці мені потрібен драйв, який дасть вихід енергії.

  - Тобі комфортно в шоу-бізнесі?

  - Журналісти часто дивуються і говорять, що я працюю в особливому шоу-бізнесі, – не такому, як інші. Мені в ньому абсолютно зручно. Восени планую організувати всеукраїнський тур. Літо – це важкий час для артистів. А вирушити в концертне турне – дороге задоволення, адже їхати має вся команда: від музикантів – до освітлювачів. У клубі можу “перебитися” сама, а під час туру все має бути на високому рівні. Виступи повинні бути живими. Лише так глядач не жалітиме, що заплатив гроші і зрозуміє, що артист виклався на 100%. Ще одна важлива мета на сьогодні – влаштувати перший сольний концерт у Національному палаці “Україна” в Києві.